Формування екологічної культури молодших школярів на уроках природознавства

Одне з основних завдань педагогів - перетворити природу на об'єкт  духовних потреб, тобто бажань, намірів, спрямувань, вільних від корисливості, шкідливості. Гуманістичним кроком від знань про природу до дбайливого ставлення є почуття любові до неї.

Відомо,що дитина чи дорослий не завдасть шкоди тому, кого любить. Саме ця психологічна особливість є "потаємним кодом", знаючи який, можна відчинити дверцята до дитячих сердець, виховати дбайливе ставлення до природи, живих істот, інших людей.

Яка ж особливість природи здатна викликати почуття любові до неї? Безперечно, її краса!

Зміст

1. ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА - ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРИРОДУ ЯК НАЦІОНАЛЬНУ І ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКУ ЦІННІСТЬ, ОСНОВУ ЖИТТЯ

2. МЕТОДИ І ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА, МЕТОЮ ЯКИХ Є ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

3.ЕКСКУРСІЯ  ЯК ФОРМА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

4. ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

ВИСНОВКИ

1.  ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА - ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРИРОДУ ЯК НАЦІОНАЛЬНУ І ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКУ ЦІННІСТЬ, ОСНОВУ ЖИТТЯ

Для учнів початкових класів природа — це дещо цілісне, єдине, і що викликає яскраві позитивні емоції. У їхньому життєвому досвіді триває процес накопичення перших вражень, отриманих від спіл­кування з природою. Для кожного вона відкривається в особливих особистісно значущих життєвих обставинах: дехто запам’ятав на все життя квітучий травневий бабусин садок; хтось відчув непере­борний потяг до природи після першої мандрівки до осіннього лісу; для когось наближенням до природи стало безпорадне цуценя, яке чуйна матуся дозволила прихистити.

У молодших школярів знання засвоюються через процеси ана­лізу, систематизації, узагальнення, формування понять та суджень про природні явища, їх взаємозв’язки та естетичні властивості. З’являються інтелектуальні почуття та задоволення від самого про­цесу пізнання таємниць природи.

Отже, природні явища поступово набувають значення джерела позитивних вражень, що згодом усвідомлює учень.

Зважаючи на ці вікові особливості, можна стверджувати, що мо­лодший шкільний вік, так само як і дошкільний, є оптимальним у психологічному аспекті для виховання любові до природи, дбай­ливого ставлення до неї.

Тому основним вихідним положенням у розробленні педагогічних завдань є те, що природа має бути представлена у навчально-виховному про­цесі не лише як матеріальне середовище людського існування, але і як духовний, живий естетичний об’єкт почуттєво-емоційного пізнання.

Основні завдання формування екологічної культури в учнів початкових класів:

1.                Розвивати уявлення про цілісну картину світу природи. Сприяти усвідомленню учня себе як однієї із рівноцінних складових при­роди.

2.                Стимулювати бажання сприймати й оцінювати естетичні власти­вості природних явищ; розвивати естетичні почуття та здатність переживати духовні стани у процесі споглядання об’єктів при­роди.

3.                Формувати ставлення до природи в єдності естетичного та розумно-практичного її використання.

4.                Виховувати прагнення до дій та вчинків, спрямованих на під­тримання або збереження об’єктів природи.

Особливе значення у формуванні екологічної культури має приклад учителя. Інтерес педагога, його щире емоційне захоплення красою природи, дбайливе ставлення до її об’єктів не­одмінно передаються вихованцям.

Адже значна частина учнів 1-4 класів не усвідомлює негуманну сутність протиприродних дій, не оцінює їх як недобрі, бездушні. Тому важливим аспектом змісту виховання дбай­ливого ставлення до природи є цілеспрямоване оцінювання вчите­лем фактів безглуздого руйнування об’єктів природи, порушення їх краси, гармонії. Це оцінювання має спиратися на емоційно-образні характеристики негативних явищ, а також співвідноситися з есте­тичними поняттями потворного, жахливого, навіть драматичного, трагічного для людини. Достатньо згадати відомі факти нещадно­го ставлення до дерев, дрібних тварин, птахів. Досить часто вони трапляються на очах молодших школярів. Проте не завжди такі дії викликають обурення, осуд. І саме тому втручання педагога необ­хідне. Традиційна естетика навряд чи оцінила б факт безжально­го знущання з маленької живої істоти з позиції високих категорій трагічного. Проте з погляду духовності, де підкреслюється єдність усього живого, унікальна цінність будь-якого життя розглядається саме так.

Такий підхід дає змогу нам через оцінювання драматичності фактів знищення чи понівечення живої природи, через особисте позитивно-емоційне ставлення, а також через приклад дієвої тур­боти про збереження цілісності природи розвивати гуманні почуття у дітей.

Проте й цього замало. Щоб навчально-виховна робота досягла своєї мети, необхідно використовувати найрізноманітніші форми й методи.

Систематизувати роботу з учнями, спрямовану на виховання гуманного ставлення до природи, розвиток чутливості до її краси, можна за допомогою таких психолого-педагогічних напрямів:

1.    Створення в учнів позитивно-емоційної спрямованості на об’єкт природи за допомогою виразного демонстрування пе­дагогом відповідного особистого ставлення до нього.

2.    Активізація сенсорної сфери учнів, тобто включення якомога більшої кількості аналізаторів у процес сприймання природ­ного явища (уважно розглянути, торкнутися, погладити, по­нюхати тощо).

3.    Вправляння учнів у добиранні словесних позначень якостей та властивостей об’єкта природи, що підкреслюють його сутність та естетичну значущість (епітети, метафори, порівняння то­що); створення умов для активізації в пам’яті учня образу об’єкта природи, який сприймався раніше (унаочнення, оповідання, бесіди тощо).

4.    Моделювання ситуацій ототожнення себе з об’єктом живої природи (ігрові вправи, ігри-драматизації).

5.    Вправляння у гуманних діях та вчинках щодо об’єктів при­роди.

2.  МЕТОДИ ТА ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА, МЕТОЮ ЯКИХ Є ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Відомо, що результати педагогічної роботи будуть значно успішніши­ми, якщо учні залучатимуться до тих видів діяльності, яким вони самі надають перевагу. Недооцінювання цього моменту може істот­но знизити ефективність виховних впливів.

Методичний інструментарій (форми, методи, засоби, прийоми роботи) на уроках природознавства в початкових класах має бути досить різноманітним і сприяти розв’язанню таких завдань:

1)    формування естетичної спостережливості та здатності до кон­центрації уваги під час сприймання об’єктів і явищ природи;

2)  сприяння розвитку судження, тобто вміння висловити думку щодо суттєвих та естетичних природних об’єктів;

3)  виховання естетичних почуттів, співчутливого ставлення до об’єктів живої природи;

4)  сприяння розвитку допитливості та творчої уяви на уроках природознавства.

  перетворюють красу природного

довкілля на одне з найпривабливіших для школярів явищ, активізують їхнє прагнення до пізнання нових об’єктів, їх суттєвих та естетичних властивостей. В учнів виникають запитання:

Чим відрізняються красиві явища від некрасивих?

Чи боляче рослинам?

Як можна допомогти тваринам? тощо.

Буденну прогулянку можна перетворити на захопливу гру - змагання «Хто більше помітить красивого в природі», або «Хто більше помітить живих об’єктів». Під час перебування на свіжому повітрі у сквері, парку — запропонувати ігрові завдання, що стиму­люють обмін знаннями, враженнями, думками, оцінками, суджен­нями: «На що схожі хмари?», «Який танок у сніжинок?», «Як спі­ває капіж? », «Знайди відмінності» (на матеріалі порівняння форми, кольору квіток, листя).

Ефективними є такі форми художньо-трудової діяльності, як ви­готовлення та прикрашання годівничок або будиночків для птахів. Проте дуже важливо, щоб змайстровані учнями предмети не зали­шилися у класній шафі, а були урочисто пристосовані за призначен­ням. Доцільно періодично спостерігати за пташиними домівками: чи оселилися там мешканці. Бажано нагадувати учням, що корм до годівничок слід класти щодня. Можна призначити відповідальних чергових, які будуть розповідати іншим учням, чи прилітав хтось до годівничок. Якщо «відвідувачів» не було кілька днів, потрібно повісити годівничку ближче до місця перебування дрібних птахів.

Значний інтерес учнів на уроках природознавства викликають міні-конкурси на кращий ху­дожній опис рослини (дерева, куща, квітки) на пришкільній ділян­ці, у парку чи в сквері. Такі заходи сприяють розвитку спостереж­ливості, тренують мовленнєву творчість, збагачують словниковий запас естетичними поняттями. До речі, творчість завжди гальмує руйнівні тенденції, зміцнює прагнення зберігати красу.

Захоплення школярами фантастикою можна також використати у навчально-виховному процесі, зокрема і на уроках природознавства, запропонувавши їм простежити, як письменники - фантасти уявляють природу інших планет, як вони описують «взає­мини» людей майбутнього з природою Землі, якими бачать наслідки сьогоднішнього недбалого ставлення людства до природи.

Щиру зацікавленість виявляють учні до змагань на кращий твір, розповідь, живописне зображення на тему «Люба моя при­рода» . Проведенню таких заходів мають передувати позашкільні індивідуальні завдання, що містять вимогу виконання естетично та гуманістично акцентованих видів робіт:

1)  спостереження за певними об’єктами (явищами) природи згід­но з планом, запропонованим учителем, з подальшим обгово­ренням та порівнянням вражень;

2)  фотографування, малювання фактів гуманного ставлення ді­тей та дорослих до природи;

3)  заготовляння матеріалу для виготовлення сухих букетів, ко­ренепластики, аплікацій.

Психологічною основою формування відповідальності за  живу при­роду є співчуття, що спонукає допомогти, захистити. Ефектив­ним методом формування співчуття є ігрові вправи-перевтілення. Сутність їх полягає в тому, щоб дитина, взявши на себе уявну роль певного об’єкта живої природи, усвідомила його потреби, відчуття, почуття.

Під час виконання таких ігрових вправ учні переконуються, що у них та у живої істоти, на яку вони перетворилися, багато спільно­го. Розуміння того, що хтось відчуває, переживає, ототожнення із власним досвідом сприяють формуванню найпростішого співчуття.

Коли учням уперше пропонують вправу-перевтілення, слід по­яснити її правила. Школярам пропонують зображення (картинки, фотографії) знайомих рослин та тварин. Кожний із гравців обирає один образ за уподобанням і має «перевтілитися» на нього. Для цього гравцеві необхідно зосередитись і пригадати, що йому відомо про цю рослину або тварину (де вона живе (росте), що їй необхідно для життя, яким чином вона продовжує своє життя). Далі про­понують зразок розповіді. Наприклад, учень «перевтілюється» на ромашку.

Розповідь квітки: «Я квіточка тендітна. Звуть мене ромашка. У мене золота голівка і білий віночок-пелюсточки. Я люблю соне­чко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно — дошкуляє спрага. Коли обривають мої пелюсточки, мені боляче. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водички в спеку, і я милуватиму вас своєю красою».

Ще одним методом для розвитку здатності ототожнювати себе і об’єктами живої природи є ігри-драматизації. Виконуючи ролі різних істот, учні психологічно наближаються до їх способу життя, відчувають симпатію до створених ними образів, і це переноситься па справжніх представників світу тварин.

3.ЕКСКУРСІЯ  ЯК ФОРМА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Однією з форм організації навчального процесу є екскурсія. Тому не дивно, що багато педагогів намагаються під час екскурсій дати дітям екологічні знання і прищепити норми екологічної культури.

Екскурсія — це форма організації навчально-виховного про­цесу, що дає змогу проводити спостереження, а також безпосе­редньо вивчати різні предмети, явища і процеси в природних або штучно створених умовах.

Екскурсії на уроках природознавства мають велике пізнавальне і виховне значення. Вони конкретизують, заглиблюють, розширюють знання учнів. На екс­курсіях учні перевіряють на практиці багато теоретичних знань і пе­реводять їх в уміння й навички. Ми живемо в безпосередній близь­кості до природи, що є природною лабораторією для екологічного виховання. Завдання педагогів: донести до розуму і сердець молод­ших школярів, що від стану навколишнього середовища залежить стан здоров’я і природи, і людини.

Важливе значення на екскурсіях приділяється формуванню екологічної культури:

1) виявляються негативні зміни в природному оточенні, що є ре­зультатом господарської діяльності й особистої поведінки лю­дей (повітря, вода, рослини, тварини);

2) систематизуються і розширюються знання про охорону при­роди;

3) розкривається роль природи в житті людини;

4)  систематизуються уявлення про взаємозв’язки в природі.

Учитель повинен ретельно готуватися до екскурсії та складати докладний план підготовки.

*  Визначити тему. Бажано, щоб назва теми звучала емоційно або проблемно, що дає змогу відразу зацікавити учнів.

*  Визначити мету, завдання і скласти попередній план екскурсії.

* Обрати місце проведення екскурсії, заздалегідь побувати там, розробити маршрут. Передбачити місця для рухливих ігор, ін­формації, спостережень, збирання природного матеріалу, су­спільно корисної діяльності учнів.

*  Уточнити зміст виховного та пізнавального матеріалу, дібрати ігровий матеріал, вірші, загадки, вікторини.

*   Продумати методику проведення екскурсійного заняття.

*   Спланувати організаційні форми діяльності учнів (коли і де проводити масові і групові спостереження), виконати суспіль­но корисні справи, розподілити обов’язки між підгрупами або окремими учнями.

* Продумати, до яких узагальнень, висновків слід підвести учнів, як оцінити їх вихованість і дисциплінованість.

Коли остаточно уточнені зміст і методика проведення екскурсії, можна доопрацювати план.

Значну увагу під час екскурсії на уроках природознавства слід приділяти підвищенню пізнавальної активності учнів. Стануть у пригоді дидактичні ігри, зокрема: «Упізнай дерево за листком» або «Що змінилося? », спря­мовані на порівняння побаченого та відтворення його в пам’яті.

Доступна дітям турбота про птахів. На прогулянках і екскурсіях вони збирають ягоди калини, горобину, насіння трав (подорож­ника, лободи, реп’яха), заготовлюючи корм для зимуючих птахів.

У холодну пору року стежать за годівницями: очищають їх від снігу, підсипають запасене насіння. Вони можуть підгодовувати птахів не тільки на ділянці, але і в саду, розташованому неподалік, у сквері, лісі.

Школярі під час екскурсій працюють разом із дорослими, озе­леняючи й упорядковуючи своє місто, село. У парку, сквері, саду вони збирають зрізані гілки, сухе листя, підгортають саджанці, до­помагають висаджувати розсаду. У виховному відношенні спільна робота з дорослими дуже цінна. У її процесі складаються сприятливі умови для правильного ставлення до праці, природи, для формуван­ня працьовитості, трудових навичок. Діти привчаються досягати результатів, почуваються учасниками справи.

Діти повинні засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, по­ходів не можна голосно сміятися, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати нав­колишнє середовище, підбирати малят звірів і пташенят. Ходити слід обережно, стежками, щоб не витоптувати рослини і не нищити дрібних тварин. Але якщо педагог ознайомлюватиме дітей із цими правилами у формі заборони (не ламати, не топтати), він не досягне успіху. Слід поставити завдання так, щоб діти самі зробили пра­вильний вибір: ти сильніший за будь-яку тварину, жучка — отже, будь її другом; не заявляй про себе криком — умій слухати тишу; мало дивитися — умій бачити; лише терплячому природа відкриє свої таємниці.

Спілкуючись із природою, важливо показати дітям красу рідної природи у різні пори року: безмежне багатство барв у тихі, сонячні дні «бабиного літа», урочисту красу білосніжної зими, весняне про­будження природи, квітування садів, буйноцвіття влітку. Красиве в навколишній природі є всюди — потрібно тільки вміти відкрити дітям цю красу.

Під час подорожей у природу, що відбуваються взимку, во­сени, навесні, діти відкривають (за допомогою вчителя) десятки відтінків кольорів, вони слухають музику природи, бачать гру барв, дивляться на світ через краплину роси, слухають бджоли­ну «арфу» в розквітлому саду або «оркестр» коників-стрибунців у надвечір’ї. У лісі, на березі річки, у полі педагог привчає ді­тей вслухатися у щебетання птахів і шепіт колосків, дзюрчання струмочка і стук дятла, шурхотіння листя. Необхідно, щоб діти відчули і ніжний запах конвалії, і медовий — липи, і солодку­ватий — білої акації, і ледь гіркуватий — берези, вдихнули тон­кий аромат тополиних бруньок, ялинкової хвої, прілого листя, полиновий запах степу.

Під впливом естетичних вражень, знань, яких діти набувають на екскурсіях, істотних змін зазнає відчуття любові до рідної природи: і простого милування її красою воно перетворюється на дієву силу. Для формування екологічної культури необхід­ні єдність відчуттів, знань, дій. Показником активної любові молод­шого школяра до природи є, перш за все, дбайливе ставлення до її багатств.

4. ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

У становленні емоційно-ціннісного, відповідального ставлення молодого школяра до природи важливу роль відіграє гра.

І найважливішим результатом гри є глибока емоційна задоволення її процесом, що найбільшою мірою відповідає потребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійних стосунків з природою.

У розробленні змісту та форм ігрової діяльності, сприятливої для формування емоційного сприйняття об’єктів природи, доцільно зважати на дані екологічної психології. Тому, добираючи об’єкти та явища природи для ігрових завдань, тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загалом формується крізь призму її ставлення до об’єктів найближчого оточення.

Розуміння естетичної своєрідності об’єктів природи народжується із зовнішнього образу, що сприймається чуттєво (зором, слухом, ми дотик, нюх, смак) як цілісна форма у гармонійному співвідношенні зі змістом. Це сукупність інформативно насичених ознак, і ключових стимулів (релізерів), що класифікуються за сенсорними  сферами, на які вони впливають. Поміж природних психологічних релізерів виокремлюють візуальні, аудіальні, тактильні, нюхово-смакові, поведінкові.

Зміст ігрових завдань має коригувати ставлення до деяких природних об’єктів, що внаслідок дії природних релізерів є для дітей у ролі «піддослідних» (жаби, мурахи). Причиною такого ставлення ( відсутність емоційного потягу до природного об’єкта та природна допитливість дітей. «Піддослідними» найчастіше є ті об’єкти, що викликають негативні емоції та до яких у дітей склалося байдуже чи негативне ставлення після попереднього досвіду спілкування з ними. Таке ставлення зумовлене емоціями огиди, гніву, презирства, що становлять комплекс ворожості та характеризуються проявами агресії. Тому ігрові завдання повинні стимулювати сприйняття дітьми природних об’єктів як таких, що належать до сфери «людського», рівного їм у своїй самоцінності. Природні об’єкти в іграх мають бути повноправними партнерами зі спілкування та діяльності.

Емоційний тон відчуття та емоційна оцінка, що виникають у результаті дії природних психологічних релізерів, сприяють виникненню в учнів потягу до природних об’єктів.

Збагаченню естетичних вражень дітей сприятимуть такі ігрові завдання, тренінги.

Візуальні: колір, форма, розмір, світлотіньові властивості, пропорція, симетрія. «Гірлянда з осіннього листя», «Букет осінніх квітів», «Моє дерево», «Музей природи», «Порівняй і знайди», «Усе побачити, нічого не забути», «Зимові скульптури», «Весняні барви», «Подорож хмарами», «Вгадай квітку за кольором», «Барвистий віночок літа», «Ось він який», «Художник», «Будуємо тваринам житло», «Килимок для друга» тощо.

 Аудіальні: звуки. «Сумна музика осені», «Пташина розмова», «Звуки лісу», «Сприймаємо звуки», «Відтворюємо звуки», «Послухай серце дерева», «Кришталева мелодія зими», «Симфонія весни» тощо.

Тактильні: властивості поверхні. «Моє дерево», «Чоловічок із кори», «Упізнай листочок на дотик», «Майстерня Снігової Королеви», «Чарівний мішечок», «Подарунки моря», «Чи вміють рослини захищатися?», «Турботливий господар», «Звір, птах, комаха» тощо.

 Нюхово-смакові: нюх, смак. «Що нам осінь принесла», «Терпкий запах осені», «Морозяна свіжість зими», «Весняні аромати», «Духмяні пахощі літа», «Плоди літа», «Упізнай за смаком», «На гостинах у лісових мешканців», «Мій улюблений квітковий аромат», «Джерельна вода», «Повітря, яким ми дихаємо» тощо.

Наведемо приклади таких завдань.

1. Моє дерево

Дітям під час прогулянки пропонують обрати дерево або кущ, що їм найбільше до вподоби, та побути деякий час дослідниками. І вони повинні уважно дослідити, вивчити «своє» дерево на дотик, на запах, форму і структуру кори.

Потім діти розповідають, які особливості притаманні об’єктам, за якими вони спостерігали (наявність дупла, пташиних гнізд, ходів, зроблених комахами, ушкоджених гілок тощо), а також продов¬жують дослідження, з’ясовуючи, кому належить гніздо, які комахи живуть під корою, виявляють «сусідів» свого дерева.

Наприкінці прогулянки дітям пропонують скласти невеличкі оповіді про життя «їхніх» дерев у лісі.

2. Пташина розмова

Під час прогулянки лісом діти слухають голоси птахів, намагаються впізнати пташок за їхнім співом.

Педагог пропонує визначати, чи різняться голоси великих і малих пташок; поміркувати, якої пори року пташки співають голосніше, а коли їхнього співу майже не чутно.

Діти об’єднуються у групи по двоє-троє, аби побути деякий час пташиними «перекладачами».

Школярі уважно дослухаються до «розмов» пташок, а потім розповідають іншим почуте: що одна пташка сказала іншій, чому в них виникла суперечка, які новини вони повідомили іншим мешканцям лісу.

3. Звір, птах, комаха

На прогулянці до лісу діти спостерігають за тваринами, птахами, комахами, відзначають особливості їхнього пристосування до умов навколишнього середовища, імітують голоси мешканців лісу, їхні рухи.

Діти грають у гру «Звір, птах, комаха». Утворюють півколо. Ведучий (спочатку це може бути дорослий), вказуючи по черзі на кожного гравця, промовляє: «Звір, птах, комаха, звір, птах, комаха...». Той гравець, на якому ведучий зупинився, має швидко назвати комаху. Якщо відповідь правильна, гра триває. Якщо неправильна або назва повторюється, дитина залишає гру, даючи ведучому «викуп» — фант. Фантом може бути будь-який предмет: сухий листочок, камінчик тощо.

Гра триває доти, доки залишиться один гравець. Він разом із ведучим розігрує, що робити за кожним фантом. Наприклад: хтось має зобразити зайчика, інший — застрекотати, як сорока, пострибати, як коник, тощо.

Еколого-психологічний тренінг ґрунтується на методології соціально-психологічного тренінгу та спрямований на розвиток перцептивних можливостей у взаємодії з природними об’єктами та розширення індивідуального екологічного простору.

Тренінг проводиться з групою учнів із 5-7 осіб під керівництвом учителя.

Ігровий метод навчання в екологічній освіті о порівняно новим, але він одразу зарекомендував себе в процесі навчання як інтерактивний, тобто заснований на взаємодії. У разі використання цього методу активність учнів часто перевищує активність педагога.

ВИСНОВКИ

Краса природних обєктів та явищ зумовлена, з одного боку, єдністю та гармонією, з іншого - унікальністю, неповторністю форм, сполучення кольорів. Усе це, впливаючи на органи чуття, викликає приємні емоції, почуття, переживання; сприяє зародженню справді людського почуття відповідальності за те, щоб естетичне явище було збережене та приносило радість пізнання прекрасного іншим людям.

Декому може здатися, що дитина не спроможна зрозуміти такий складний феномен як естетична виразність природи. Але це не так. Діти жваво й безпосередньо реагують на вияви прекрасного у навколишньому житті. Чим вони менші, тим легше здійснюється певний гармонійний баланс у їх спілкуванні з природою, що сприймається ними як радісне, сповнене барвами, звуками, рухами ціле.

Однак, милування красою природи не можна зводити до спостереження за її обєктами і явищами, до фіксації змін у навколишньому середовищі. Ми повинні сформувати у своїх вихованців навички естетичного оцінювання нашої планети і Всесвіту, зважаючи на їх неповторну красу й унікальність, які не спонукають до агресивного втручання в природну гармонію - навпаки, породжують потребу в її збереженні.

Отже, завдання вчителя - виховати дітей так, щоб вони зрозуміли "До Природи можна доторкнутися тільки серцем!"

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кравченко Н.М., Рябуха І.М.,Свіріда Т.Л.,Бурлак Л.П. Навчальні екскурсії в початковій школі. - Х.: Вид.група "Основа", 2016 . - 139 с.

2. Основи екології. Матеріали до уроків курсів за вибором. 2 клас. ІІ семестр / упоряд. В.М. Мединська, Т.О. Задорожна - Х: Вид. група "Основа", 2017. - 125 с.

3. Сухенко Т.П. Форми і методи екологічного виховання молодших школярів / Т.П. Сухенко.- Х.: Вид. група "Основа", 2016.- 126 с.